Прем’єр-міністр зробив широкий жест – пообіцяв підняти стипендію. В тому числі для студентів поширених в державі університетів та академій «стипендії збільшаться до 742 грн, а надбавка за рік становитиме близько 800 грн».
На наше переконання, це говорить в першу чергу про бажання заспокоїти студентів, які останнім часом стали згадувати, про те, що можна об’єднуватись для захисту своїх інтересів.
Передбачувано, що більшість цих інтересів так чи інакше можна назвати економічними. Нелюдський стан гуртожитків, вартість освітніх та супутніх послуг (ксерокопіювання, наприклад) постійно формують одну й ту ж вимогу – грошей. Люди, котрі досить давно закінчили вчитися, коли чують про це, одразу ж відповідають: студент має «підпрацьовувати», на стипендію розраховувати сенсу немає і ніколи не було. Сучасна «оболонська» система освіти вимагає від усіх відвідування пар, отримання на всіх чи майже всіх заняттях хоч якихось балів, щоб залишатись хорошистом. Часи, коли можна було семестр займатись чим завгодно, а сесію здати на відмінно, пішли. Фактично, нормально оплачувана трудова діяльність зараз майже позбавляє шансів на червоний диплом (хіба що «відкатувати» зі своєї зарплатні тим, хто «вирішує» з енками). А на дрібних "підробітках" і грошей не заробиш, і час на підготовку домашніх завдань втратиш.
Тож, насправді, очевидно, що не «робота», а родина утримує студента. Це ж підтверджує той самий прем’єр. Порівняємо обіцяний розмір стипендії звичайним студентам – 742 грн та сиротам – 1453 грн Фактично уряд визнає – тим, кому не можуть допомогти батьки для виживання під час навчання треба вдвічі більше грошей!
Цю ситуацію треба докорінно змінювати. Для початку, було б не погано, прирівняти мінімальну стипендію до мінімальної з/п і піднімати їх одночасно. Щоб це зробити, треба трохи перерозподілити бюджет. Але, логічно, що такий розподіл відбудеться саме на користь «українського майбутнього», бо як ще інакше назвати наше студентство? І з кого ж взяти ті гроші, як не з майбутніх роботодавців молодих спеціалістів?
Це буде хоч трохи чесно, бо навантаження студента, котрий вчиться добре не менші, а дуже часто більші за навантаження тих, хто заробляє мінімальну з/п.
Політики, мабуть, побоюються єднання інтересів найманих працівників та молоді, яка ще навчається, саме через вибухонебезпечний потенціал останньої. Але ми не політикани, наша вимога має бути одностайною: особа, яка витрачає свій час на навчання, має утримуватись на гідному рівні державою.
А Азарову відповідь коротка – ми прокидаємося і подачкою нас не приспиш!
